Маленькі діти і небезпечні речі.

   За матеріалами сайту «Портал Здоров’я»

1. Дрібні деталі іграшок. Яких тільки іграшок немає в наших магазинах – око радіє. Хочеться купити все і відразу. Ви змалку хочете навчити дитину логічно думати, тому купуєте їй конструктори, трансформери, пазли? Будь ласка. Тільки вибирайте такі, у яких великі деталі. Ох, вже ці діти, вони настільки цікаві, що так і норовлять перевірити детальку на смак або чи пролізе вона в нос. За статистикою, саме з такими травмами надходять маленькі діти в травмпункт найчастіше. Залиште небезпечні іграшки з дрібними деталями для дітей більш старшого віку. 

2. Красивий посуд. У вашого малюка має бути все красивим – одяг, іграшки, посуд. Ніхто і не сперечається. Тільки зверніть увагу, з чого їсть і п’є ваш малюк. Куплений вами барвистий посуд може таїти небезпеку. Він, звичайно, легше і довше прослужить, ніж фаянсовий, але подивіться його склад. Часто такий посуд виробники роблять з меламіну. Здоров’я вашому малюкові ці речовини точно не принесуть, а от шкоди можуть завдати непоправної.

3. Синтетика. Речі з синтетики ми любимо і носимо. Вони не розтягуються, не мнуться і довше не зношуються. Тільки дитячої шкірі синтетичні речі не дуже підходять – створюють парниковий ефект. На ній можуть з’явитися попрілості або виступити пітниця. Намагайтеся купувати речі з натуральних тканин.

4. Пухнасті барвники. Як приємно триматиме в руках м’якого, пухнастого зайця чи ведмедя. Маленькі діти не розлучаються з ним ні вдень, ні вночі. При покупці м’якої іграшки, зверніть увагу на наступні моменти.
Вибирайте такого «вихованця», у якого не дуже довга шерсть. Іграшка обов’язково буде брудна і вам потрібно буде її прати. Та й ваш малюк буде чимало приділяти йому уваги. Не кожен пушистик це витримає. Шерсть може почати випадати, а значить, виявиться в роті або носі у малюка.
Зверніть увагу, наскільки стійко вона пофарбована. Намочіть краєчок хустки і трохи потріть по шерсті іграшки. Якщо хустка зафарбувалася, не варто купувати такого звіра.

5. Довгі шнурочки . Дітям дуже подобається возити за собою на мотузці всякі іграшки. Це дуже непогано, тільки відрегулюйте довжину шнурка. Якщо мотузочок буде занадто довгою, то у дитини більше шансів заплутатись в ній і впасти. Оптимальний варіант довжини – 50-60 сантиметрів.

6. Небезпечні покриття. Чим, у першу чергу, приваблює погляд іграшка? Яскравими, ошатними фарбами та глянцевою, лакованою поверхнею. Але далеко не всі вони безпечні. До складу деяких барвників входять отруйні речовини, такі, наприклад, як кадмій і свинець. Вони викликають алергію та отруєння. Якщо лак або фарба нанесені не якісно, ​​то можливо їх відшаровування від поверхні іграшки та ваша дитина може узяти їх в рот. Якщо у вас виникли сумніви, то перед купівлею, попросіть сертифікат якості. Отруйних речовин в іграшці бути не повинно.

7. Гучні іграшки . Барабани, пищалки і тарахтілки з гучним звучанням, можуть налякати малюка. Його слух краще сприйме ніжну, тиху мелодію, ніж агресивні звуки.

Намалюємо весну

Малюнки ватяними паличками вважаються дитячим видом творчості.
Маленьким пальчикам буде зручніше тримати легку паличку.
На аркуш паперу з вже готовим контурним малюнком дерева треба малювати точками листячко. Діти вчаться охайно набирати фарбу та ритмично ставити крапки. Використовуваемо фарбу тільки одного кольору (зеленого), щоб у малюка не було спокуси влаштовувати різнокольорові бризки або змішати всі кольори воєдино.
Крапочками можна малювати все, що побажаєте.

Діти і телевізор

А.М.Богуш

     Телебачення... скільки радощів і скільки хвилювань приносить воно  дітям і їх батькам!

     Дитина сидить перед телевізором з широко відкритими очима. Вона сміється, підстрибує, хмуриться, активно сприймає і переживає те, що демонструється на телеекрані.

    Важко відірвати дитину від екрана. А деякі батьки, зловживаючи, постійно використовують телевізійну «няню». Щоб дитина не заважала, вони саджають її перед телевізором і наказують: «Сиди тихо і дивись». І малюк дивиться всі телевізійні передачі, звертаючись іноді з запитанням: «Мамо, а що таке «астрономія»?», «Що це значить — шлюб?».

    Ніхто не може сьогодні заперечити значення телебачення: голубий екран збагачує знання малюків про навколишній світ, активізує мову, спонукає їх до розмов. Але в той же час ми є свідками того, що навіть дитина трьох-чотирьох років проводить за телевізором більше двох годин в день. Деякі батьки навіть годують дитину перед телевізійним екраном і пояснюють: «Моя Оленка краще їсть, коли дивиться телевізор». Телевізор відволікає малюка від активності, гальмує її рухи, в зв’язку з цим вже на ранніх етапах розвитку дитини спостерігається «рухливий голод», сучасні діти більше знають, ніж уміють.

    Окремі батьки дивуються: «А що в цьому поганого? Дитина не пустує, не бігає, дома сидить, ще й дізнається багато нового. І дітям добре і батькам спокійно». Але чи справді так добре дітям, як гадають батьки?

Відомо, що дошкільники надзвичайно вразливі. Те, що вони бачать на екрані, ототожнюється із реальним життям; відділити побачене від дійсного вони ще не можуть. Особливо шкідливими для здоров’я малюків є вечірні передачі, які дуже збуджують їх нервову систему. Дитина довго не може заснути. Сон неспокійний, неглибокий, малюк часто прокидається, кричить. Деякі лікарі знаходять у дітей 5–9 років, які щоденно дивились телевізор, від 3 до 5 годин, а у вихідні дні до 6–10 годин, так звану «телевізійну хворобу»: підвищену нервозність, порушення сну і апетиту, втому, біль у животі та ін. Зловживання переглядом телепрограм може викликати судинні й психічні розлади, так звану «телевізійну епілепсію», приступи якої можливі після 2–3 годин безперервного перегляду телепередачі. Ці факти свідчать про небезпечність довготривалого перебування дошкільників перед телеекраном. 

    Якщо дитина знаходиться перед екраном довше належного часу, можуть виникати негативні зрушення в діяльності організму. Дошкільники можуть дивитись телевізійні передачі 2–3 рази на тиждень без будь-якої шкоди для здоров’я. Якщо дитина була в театрі, на концерті чи в кінотеатрі, то дивитись телепередачу в цей день вже не рекомендується. Перевантаження дитячого організму враженнями негативно позначається на її здоров’ї. Не можна дозволяти дитині дивитись телевізор і після розумового напруження (слухання чи розповідання казок, розгадування загадок та ін.). У вечірні години можна дозволити дивитись лише передачу «На добраніч, діти!», яка заспокоює дитину і готує її до сну. Малюк звикає, що після перегляду «своєї» передачі потрібно готуватись до сну. За півгодини до цього в кімнаті слід створити спокійну обстановку, вимкнути телевізор, погасити верхнє світло, провітрити кімнату. Перегляд «додаткових» передач скорочує сон малюка на 1–2 години. Лікарі відзначають перевтому очей дитини від перегляду телевізійних передач на близькій відстані і в несприятливих умовах. Для попередження зорового перевантаження слід дотримуватись певних гігієнічних умов щодо освітлення кімнати, чіткості зображення і віддалі очей від екрана.

    Чим менший екран, тим ближче до нього можна сидіти. Якщо екран телевізора великий, то віддаль очей від екрана не повинна бути меншою ніж 1,2–2 м і більшою ніж 5–5,5 м. Телевізор повинен стояти на рівні очей малюка. Не можна дозволяти дитині дивитись передачі, зігнувшись, сидячи на підлозі чи лежачи на дивані (підлозі). Неправильна поза спричиняє порушення зору і пошкодження хребта. У деяких сім’ях телевізійні передачі дивляться при повній темноті. Цього робити не слід: різкий контраст між світлим екраном і темрявою кімнати стомлює очі, спричиняє напруження зору. Рекомендується дивитись телевізор з підсвічуванням: настільну лампу, торшер розміщують за телевізором або за спиною глядачів, щоб світло не потрапляло в очі, напівосвітлена кімната створює сприятливий фон для очей.

      Дитина повинна дивитись лише дитячі передачі і обов’язково у присутності дорослих.

     Після перегляду телепередач проводиться бесіда з дитиною, з’ясовується, що вона засвоїла, чи все правильно зрозуміла. Казку, мультфільм чи кінофільм малюк розповідає іншим членам сім’ї – це сприяє  розвитку  зв’язного  мовлення.

    Отже, телевізор виступає помічником батьків у вихованні дитини лише при правильному його використанні.